Я ніч не спав,- заснуть не мав я сили…

Я ніч не спав,- заснуть не мав я сили,

І бачив я, як зорі весняні

В досвітній час і мерхли, і біліли,

І потім всі погасли в далині.

І як туман хвилястими клубками

І воду скрізь, і землю повивав,

І світ увесь з землею й з небесами,

Здавалося, в тумані потопав.

Туман! Туман! На сході не ясніло…

Невже й тебе, одвічнеє світило,

Він погасив, і смерть все обняла?

Але ще мить - і промінь рве завісу,

Дощ золотий линув на все з-за лісу:

То сонце йде, бог світу і тепла!

1888