Весна іде! Її дихання чую…

Весна іде! Її дихання чую…

Пташиний спів немов уже дзвенить…

Дніпро лама покрівлю крижаную,

І в берег б’є, і плеще, і кипить.

Плещи, старий! І в море вільні хвилі

Неси-жени, як і раніш носив,-

Весна тобі нові приносить сили:

Устань, розлийсь з високих берегів!

Твій час іще! Ще не віднято змоги!

Нехай шумлять, нехай ревуть пороги,

І вир нехай і плеще, і кипить!

О, поспішай! Бо вже і над тобою

Нікчемний люд нікчемною рукою

Залізом пут простягнених дзвенить.

1888