В степу рвачкий на волі вітер віє…

В степу рвачкий на волі вітер віє,

По світу він гуляє, де схотів,

І бачить: скрізь недоля горе сіє,

І повен світ нещастів і жалів.

О, вітре мій! Тобі нема припини,

І можеш ти до бога долинуть,-

Скажи, коли нам ждать тії хвилини,

Що доля всім дасть широко дихнуть?

Ти, може, чув?.. Терпіти вже несила,

І мука всім серця давно стомила,

І вже снаги нема її знести -

Давно вже час!.. Вже серце знемагає…

Дмухнув рвачкий - і вже його немає,

Одмову теж - шукай у полі ти!

1888