Україно, п'ю твої зіниці...
Україно, п'ю твої зіниці Голубі й тривожні, ніби рань. Крешуть з них червоні блискавиці Революцій, бунтів і повстань.
Україно! Ти для мене диво! І нехай пливе за роком рік, Буду, мамо горда і вродлива, З тебе дивуватися повік.
Ради тебе перли в душі сію, Ради тебе мислю і творю — Хай мовчать Америки й Росії, Коли я з тобою говорю!
Одійдіте, недруги лукаві! Друзі, зачекайте на путі! Маю я святе синівське право З матір'ю побуть на самоті.
Рідко, нене, згадую про тебе, Дні занадто куці та малі, Ще не всі чорти втекли на небо*, Ходить їх до біса по землі.
Бачиш: з ними щогодини б'юся, Чуєш — битви споконвічний грюк! Як же я без друзів обійдуся, Без лобів їх, без очей і рук?
Україно, ти моя молитва, Ти моя розпука вікова… Гримотить над світом люта битва За твоє життя, твої права.
Хай палають хмари бурякові, Хай сичать образи — все одно Я проллюся крапелькою крові На твоє священне ** знамено.
26.XII.1961
Примітки Цей вірш широко відомий з такими відмінами: 1 рядок починається "Задивляюсь у твої зіниці…" * "живуть на небі" ** "червоне"