Українець

Він українець - це запевне,

Бо хвалить сало й галушки,

Та ще вишиванії вдома

Бере він на ніч сорочки.

Колись він навіть - хоч давненько -

Щось написав чи переклав,

Але ж цензура - боже - люта!

І пер він більше не псував.

Колись кричав: “Народ люблю я!

За його хрест би я поніс!”

І за народ в каліках-віршах

Пролив дрібних він з ложку сліз.

Але ж народ - темнота темна -

І віршів тих не зрозумів, -

Мужицтво кинувши, герой наш

На “тепле місце” десь засів,

І хоч накази часто пише,

Щоб в шори брали мужиків,

Але ж він каже: ”Україну

Люблю я так, як і любив”.

Він галушки і досі хвалить,

І “Кобзаря” бере читать,

І напідпитку починає

Слова вкраїнськії вживать…

1892