Переляканий

Певна річ, що я люблю

Просто до загину

Рідну мову та пісні,

Матір-Україну.

Певна річ, - бажав би я

Рідної просвіти

І народові в добрі,

Не в убозтві жити.

Певна річ оце усе!

Тільки ось де лихо -

Кажуть нам: не ворушись,

А сиди лищ тихо!

Як вкраїнську мову я

Уживати буду?

Тадже лиха я повік

За це не відбуду!

Про просвіту рідну дбать?

Та як же тут дбати, -

Та за цей сепаратизм -

За залізні грати!

Дбати, щоб убозтва й лих

Не було в народі?

Та се просто, скажуть, вже

Анархізм, та й годі!

А як скажуть: гине все, -

Просто в Сибіряку!

Тільки здумаю - трусюсь

Зараз з переляку.

Ні, хоч дуже я люблю

Україну-неньку,

А сидітиму собі

Краще потихеньку.

1892