Ой не цвісти калиноньці…

Ой не цвісти калиноньці

В зеленім гаї,

Не гуляти козакові

У ріднім краї.

Ішов козак дорогою

Не в Крим, не по сіль,

Зустрілася пригодонька -

Вдовина постіль.

На білії подушечки

Головку поклав, -

Забув тую дівчиноньку,

Що дома кохав…

Ой не цвіте калинонька

В зеленім гаї,

Плаче нишком дівчинонька

У своїм краї.

Ніхто в світі жалю її

Не чув і не знав,

Тільки тая тополенька,

Де голуб сідав.

Під тією тополею

Травиця росте,

Між травою зеленою

Барвінок цвіте.

Дівчинонька барвінкові

В’януть не дає;

Щовечора тихесенько

Сльозами поллє…

Високая тополенько,

Зеленій, шуми!

Цвіти, цвіти, барвіночку,

З весни до зими!

Довіку вас дівчинонька

Буде доглядать,

З вами тугу розважати,

Долю викликать…

1867