Не сумуйте

Низько, низько похилилась

Наша рідна хата:

Не єдна любов до краю

Більше з братом брата;

Там, де кров лилась річками

За свою країну,

Там недбалість і байдужість

Бачимо єдину.

Але ж не сумуйте! Не скрізь ще руїна:

Високі душею єсть люди,

І в серці в людей тих живе Україна,

І жити повік вона буде!

Низько, низько похилилась

Наша рідна хата:

Не єднає праця спільна

Більше з братом брата;

Там, де сила процвітала,

Сяла де просвіта,

Там тепер країна млява,

В темряву повита.

Але ж не сумуйте! Ми будемо жити,

Ще темрява нас не здоліла,

Єсть руки невтомні, що вміють робити,

Жива ще вкраїнськая сила1

Низько, низько похилилась

Наша рідна хата:

І не скоро ще в їй знову

Брат пізнає брата.

Невелика наша праця,

Невелика сила, -

Довго ждатиме ще сонця

Україна мила.

Але ж не сумуйте! Не згине та праця

І виведе всіх із недолі,

Того ж, хто тій праці міг щиро віддаться,

У нас не забудуть ніколи!

1890