Вірш:
Напровесні
Не дивуйтесь, що квітом прекрасним
Розцвілася дівчина несміла, -
Так під промінням сонечка ясний
Розцвітає первісточка біла.
Не дивуйтесь, що думи глибокі
Будять речі та сльози пекучі, -
Так напровесні дзвінкі потоки
Прудко, гучно збігають із кручі.
Не дивуйтесь, що серце так рв’яно,
Щиро прагне і волі, і діла, -
Чули ви, як напровесні рано
Жайворонкова пісня бриніла?..
