Ізраїль в Єгипті

Хто мене виведе з цього Єгипту,

з краю неволі, з оселі роботи?

Син чоловічий, обранець господній?

Дух, що з’являвся в огні?

Хто б він не був, нехай швидче приходить!

Боже, рятуй: наша віра вмирає!

Марним здається в цій міцній кормизі

волі святий заповіт.

Боже! Ти мусиш обітницю справдить!

Чи ж не навіки здобув твоє слово

той, хто колись у нерівному бою

навіть тебе поборов?

Кров поколіннів волає до тебе:

- Глянь з високости на ці піраміди!

в них кожний камінь - проречистий свідок

муки народу твого.

Нащо ми сиплемо ції могили?

Нащо ми тешем каміннії труни,

чи ми сховаєм у них фараонів,

чи поховаєм себе?

Наші батьки вже лягли підмурівком

там, де стоять нечестивії храми,

нільськії багна загачено трупом

наших безщасних дідів.

Певне тепера вже діти й онуки

темну могилу для себе мурують…

Браття! будуймо ж її щонайвище,

хай її бачить господь!

Хай нас рятує і власну потугу,

бо як не буде господь рятувати,

встане Ізраїль, борець проти бога

і манівцями піде.

Ніч безпросвітна в пустині заступить,

зійдуться в ній знову дух та Ізраїль,

знов буде бій, тільки бій вже останній

не на життя, а на смерть,

Не за обітницю бій, не за щастя, -

розпачу й помсти страшне бойовисько,

зради й зневір’я страшний поєдинок.

Вихід один з того - смерть!

Та як загине навіки Ізраїль

в дикій пустині, у тьмі безпросвітній, -

згине з ним віра в святі заповіти,

з ним сам Єгова умре.

Тіло Ізраїля буде в могилі,

дух, що з’являвся в огні, спопеліє,

ця ж осоружна царська піраміда

буде ще довго стоять…

28 серпня 1904 р.