До народу українського

Народе мій! Зблукавшись у темноті,

Не бачачи, на знаючи шляхів,

Вбиваючи всю силу на роботі,

Що не дає й хвилини на спочив, -

Знемігшися, не хочеш ти спитати,

Куди іти, в своїх поводирів,

Йдеш навмання, бо звик уже блукати,

Бо всі уже стежки ти погубив.

Народе мій! Тяжка твоя темнота!

Болить душа дивитись, як ти сам

Не хочеш геть іти з того болота,

Що у йому ти вгруз на глум людям!

Болить душа! Але ж твою провину

Простить тобі, хто зрозумів її:

Бо завели себе у ту багнину

Вони ж таки, проводирі твої!

1896