Забутий день народження

Жив на світі великий слон. Він жив у зоопарку разом зі своєю слонихою і маленьким слоненям, якого звали Ялмар.

Тато-слон був дуже великий. Мама-слониха теж була велика. І навіть Ялмара ніхто б не назвав дуже маленьким. Зовсім маленькими слони не бувають.

Якось слониха-мама і слоненя-син побачили, що тато-слон стоїть на голові.

– Що з тобою? – запитала слониха-мама.

– Намагаюся дещо згадати, – відповів тато-слон.

– Що ж ти намагаєшся згадати?

– Якби я знав, – відповів тато-слон, – я б не намагався. Чи не так, люба?

– Ялмар, – сказала слониха-мама синові, – біжи швидше і намагайся знайти, що забув тато.

І Ялмар побіг по дорозі. Потім піднявся на невисокий пагорб біля бамбукового гаю і присів відпочити, а заразом подивитися, як грають у квача хмари на небі.

Раптом йому почулося, ніби хтось плаче. Плакали зовсім поруч, хоча Ялмар не бачив, хто це. І він сказав:

– Не плач. Хочеш, я допоможу тобі?

Плакати припинили.

– Хто ти? – запитав Ялмар.

– Забутий день народження. Я не знаю, чий я.

– Ай! – сказав Ялмар. – От біда. А святковий пиріг у тебе є?

– Звичайно! Який же день народження без пирога? На моєму оце шість свічок, отже, комусь сьогодні виповнилося шість років.

Як добре, коли тобі шість років! – подумав Ялмар. – Дуже добре. Майже так само добре, як сім. П'ять років теж непогано, та й чотири нічого. Ну, а коли вісім – коли вісім, ти вже наполовину дорослий. І все ж таки, мабуть, найкраще, коли тобі шість.

– Мені дуже, дуже шкода, – сказав він. – Але я нічим не можу тобі допомогти. Я просто не знаю, хто забув свій день народження.

І Ялмар поспішив додому.

Коли він повернувся, тато-слон вже не стояв на голові, а сидів за столом і обідав.

– Згадав! – сказав тато-слон. – Я так і знав, що це вчора, або завтра, або сьогодні. Так і знав!

– Що сьогодні? – запитав Ялмар.

– Що сьогодні твій день народження! – сказала слониха-мама, входячи до кімнати. – Тобі сьогодні виповнилося шість років.

Ялмар розхвилювався і побіг швидше назад до невисокого пагорба біля бамбукового гаю.

– Послухай! – крикнув він. – Виявляється, ти МІЙ день народження. Мені сьогодні шість років!

– Ура! – закричав забутий день народження. – Ура, ура, ура!

Увечері до чаю Ялмар отримав святковий пиріг з шістьма свічками. Він витягнув хобот і задув усі свічки разом.

Оце чудово! – подумав він. – Добре, коли тобі шість років.