Сороконіжка

Жила-була на світі сороконіжка. В один прекрасний весняний ранок вона вийшла погуляти.

Світило сонце, співали птахи, і настрій у стоніжки був піднесений.

Вона йшла і йшла, не дивлячись по сторонах, як раптом чорний дрізд злетів до неї на доріжку. І роззявив дзьоб, щоб її проковтнути. Добре, що сороконіжка вчасно його помітила і шмигнула в нірку, де жив жук.

– Привіт! – сказала сороконіжка.– Ти теж від дрозда ховаєшся?

– Так!

– Сподіваюся, йому набридне нас довго чекати. Я дуже поспішаю, – сказала сороконіжка.

– Я такий радий з тобою познайомитися, – сказав Жук.– Зізнаюся, я завжди захоплювався тобою.

– Справді? А чому?

– У тебе так багато ніг, і ти завжди знаєш, з якої ноги робити наступний крок. Треба бути дуже розумною, щоб не переплутати!

– Це дрібниці! – сказала сороконіжка, хоча в глибині душі була задоволена, що її вважають такою розумною.

Нарешті чорному Дрозду набридло чекати, і він полетів.

Сороконіжка розпрощалася з жуком і побігла далі.

Вдалий видався день, і вона наспівувала собі під ніс пісеньку.

Але раптом вона задумалася: А дійсно, звідки я знаю, з якої ноги йти далі?

І тільки вона про це подумала, як тут же збилася, спіткнулася і розтягнулася на землі. Вона спробувала піднятися, але варто було їй задуматися, з якої ноги йти далі, як тут же знову спіткнулася і впала.

В цей час по дорозі проходила тисяченіжка. У неї було набагато більше ніг, ніж у стоніжки, але всі вони чудово її слухалися.

– Не розумію, як це тобі вдається? – прийшла в захват сороконіжка.

-Головне, не думати про це, – зізналася тисяченіжка.– Думай про щось інше.

– Дякую, постараюсь, – сказала сороконіжка.

І вона вирішила: Залізу на той трояндовий кущ. Трояндовий кущ такий гарний, високий і колючий. Вирішено, залізу на трояндовий кущ .

І, не думаючи ні про що інше, вона поспішила до трояндового куща і навіть не помітила, як всі сорок ніг беззаперечно її слухалися.

На цей раз вона не збилася, не спіткнулася і не розтяглася на землі.

Все обійшлося якнайкраще.

І жук, у якого було лише шість ніг, із захопленням спостерігав, як вона підіймається на високий, колючий кущ троянд.