Про равлика Олівію і канарку
Тисячу років тому, коли король Тіпперері був ще зовсім молодим, в королівському саду в золотій клітці жила співуча канарка.
Її так і звали – співачка. І ось одного разу під час сніданку – а на сніданок у неї були кукурудзяні пластівці з молоком – вона поквапилася, і пластівці застрягли в горлі, так що вона мало не задихнулася і жахливо розкашлялася:
– Кх-кх, кх-кх!
Так голосно, що равлик Олівія, що жила в іншому кінці королівського саду, не на жарт перелякалася і поспішила через весь сад поплескати співачку по спині, щоб вона перестала кашляти.
Але спочатку Олівія написала записку мамі і повідомила, куди йде. І тільки потім відправилася в дорогу. Весь день над головою нестерпно палило сонце, але равлик хоробро повзла вперед. І нарешті в сутінках дісталася до клітки, в якій жила канарка.
– Кх-кх, кх-кх, – кашляла бідолаха співачка.
Олівія щосили поплескала її ріжками по спині, кукурудзяні пластівці вискочили з горла, і канарка відразу перестала кашляти. Як добре! На радощах вона відкрила дзьоб і заспівала.
Гарнішої пісні Олівія в житті не чула! З цього дня равлик Олівія і канарка стали великими друзями і мало не кожен день ходили один до одного в гості.
Інші цікаві казки
Як маленький їжачок школу полюбив
У великій родині їжачків настав кінець літа. Сонце ще лагідно пригрівало землю, пахли гриби й достиглі ягоди, а мама-їжачиха лагідно збирала своїх дітей до школ...
Кобиляча голова
Був собі дід та баба. От і в діда дочка, і в баби дочка. От баба пускає їх на досвідки прясти. Дідова ж дочка пряде, а бабина все нічого не робить, а як прийде...
Два брати
Казка мовиться про двох братів. Старшого звали Василем, а молодшого — Михайлом. Старший брат дуже був заможний, жив у великих достатках. Молодший — навпаки. У м...
Як Братчик Кролик впорався з маслом
Були колись часи, – говорив дядечко Римус, перемішуючи залишки кави в кухлі, щоб зібрати весь цукор, – були колись часи – усі звірі жили дружно, як добрі сусіди...
Коржик
Був собі дід та баба. От одного дня дід і каже: – Спечи мені, старенька, хлібця! А баба каже: – Не спечу, бо нема борошна! – Та,– каже дід,– піди в комору,...
Аби гроші – гріха не буде
Жив собі піп. Та такий-то вже ласий на гроші був, що й не сказати. Ось одного разу в пана здохла собака. А той пан багатий був і любив собаку, як самого себе....

Додати коментар