Корова Красуня

Жила колись на світі корова. Звали її Красуня. Вона й справді була красунею з довгими чорними віями.

Красуня паслася на лузі, де ріс татарник. Бага-а-ато татарнику! Але Красуня його не любила.

Вечорами, коли темнішало, вона вже не щипала траву, а дивилася, як на небі одна за одною спалахують зірки. Іноді вона сумно мукала, тому що їй не було з ким пограти.

Одного разу Красуня навіть склала пісеньку:

Зірочка на небі сяє,

Хто ж зі мною тут пограє?

Де ж узяти подружку,

Щоб ходить по бережку?

І зірка їй відповіла:

Скільки можна так волати?

Ти лягай, Красуне, спати!

Та якщо тобі так треба,

Обійду я хоч півнеба,

Хоч півсвіту обійду,

Тобі подружку знайду!

Випадково цю розмову почув Місячний Чоловічок. Він сказав зірці, що їй не варто ні про що турбуватися, він сам допоможе Красуні знайти подружку. І, прихопивши з собою відерце, лопату, залізну тацю і магніт, він, не гаючись, стрибнув із Місяця на Землю. А щоб не заблукати, направив на галявину, де паслася Красуня, місячний промінь.

Приземлившись, він, перш за все, викопав лопатою весь татарник, склав його у відро і викинув. Але залишалося зробити головне – знайти Красуні подружку. Раптом він почув, що хтось пихкає, зовсім поруч.

Це кудись поспішала равличиха Агата.

Красуня теж побачила равлика. Вона дуже зраділа і лизнула його.

– Допоможіть! – закричала Агата.

Місячний Чоловічок і Красуня хотіли допомогти, але равлика і слід пропав.

– Допоможіть! – ледь чутно долинуло хтозна звідки, швидше за все – у корови з рота.

Корова відкрила рота, і справді – звідти виповзла равличиха Агата.

– Можеш лизнути мене ще раз, але тільки обережно! – сказала вона.

Красуні було трішки соромно, і вона дуже обережно лизнула равличиху в мушлю.

– Ну от і чудово! – сказав Місячний Чоловічок. – Тепер у тебе є подруга, і я можу спокійно повертатися додому. Зірці я передам від тебе привіт! Весь татарник я виполов і викинув, а відерце і лопату залишу тобі у подарунок. Можеш грати з ними скільки захочеш. До побачення, моя Красуне!

І з цими словами Місячний Чоловічок перестрибнув через корову.

– Тепер і про мене складуть пісеньку! – крикнув він.

Напевно, він згадав пісеньку про корову, що перестрибнула через Місяць.

Потім він сів на залізну тацю і підкинув угору магніт. Магніт потягнув за собою тацю. Так Чоловічок і дістався Місяця: ловив магніт і підкидав його догори, а магніт притягував до себе залізну тацю.

Коли зірка дізналася, що Красуня знайшла собі подружку, вона дуже зраділа і засяяла ще яскравіше. І Місяць теж.