Імбирне печиво

Жив на світі Прем’єр-міністр. Він був не дуже розумним Прем’єр-міністром, і, коли він виголошував свої довгі промови, всі тільки зітхали: Та ну! Нісенітниця якась! , Або: Яка дурість! , Або просто: Ну і ну!

І ось одного разу дружина Прем’єр-Міністра сказала йому:

– Якби ти не виголошував промов, дорогенький, всі вважали б тебе дуже розумним.

– Я і так розумний! – сказав Прем’єр-міністр. Жінка Прем’єр-міністра зробила вигляд, що не розчула.

– Я дам тобі пораду, – продовжувала вона. – Завтра візьми з собою в парламент слона, нехай він сидить поруч, коли ти будеш виголошувати промову.

– Навіщо ж мені слон? – здивувався Прем’єр-міністр.

– Не сперечайся! У мене є план. Твоя справа взяти слона.

– Але слонів туди не пускають, – сказав Прем’єр-міністр. – Біля входу висить оголошення: Членам парламенту приводити на засідання тварин не дозволяється.

– А про слонів там написано?

– Ні.

– Ось бачиш, значить, слонів можна.

Наступного ранку, поснідавши, Прем’єр-міністр покинув свій будинок номер десять по Даунінг-стріт, щоб йти в парламент виголошувати чергову промову. Дружина подала йому капелюх і кінець мотузки, за яку був прив’язаний слон. Слон виявився дуже слухняним. Він без розмов пішов за Прем’єр-міністром, але ось сісти в машину при всьому бажанні не зміг.

– А може, посадити його наверх? – запропонував Прем’єр-міністр.

– Та що ти, хіба можна! – вигукнула жінка. – Він помре там від страху. Нехай йде пішки. До парламенту недалеко.

– Гаразд! – погодився Прем’єр-міністр.

Дружина Прем’єр-міністра дала слону на дорогу великий пакет з імбирним печивом. Слон був дуже задоволений і всю дорогу не випускав пакет з хобота.

Так вони дісталися до парламенту. Прем’єр-міністр провів слона в зал засідань і посадив його поруч з собою.

Потім Прем’єр-міністр встав і почав виголошувати промову, а слон відкрив пакет і засунув собі в рот хрустке імбирне печиво. Ну і шуму було, поки він жував його!

Ніхто не міг і слова розчути з промови Прем’єр-міністра, хоча він прямо-таки кричав, а не говорив.

Але коли він замовк, всі заплескали.

– Це найкраща промова нашого Прем’єр-міністра! – говорили всі. – Виявляється, він розумна людина!

І всі підходили до нього і тиснули йому руку. Прем’єр-міністр був дуже задоволений і з цього дня щоразу, коли він мав виголошувати в парламенті промову, він брав з собою слона, а жінка прем’єр-міністра давала слону на дорогу великий пакет з імбирним печивом.

До чого ж смачне це імбирне печиво! – думав слон. Хрюсь-хрюсь-хрюсь!