Артур і Гаррі

Жили колись на світі полісмен Артур і поліцейський кінь Гаррі, обидва страшенні бешкетники.

Одягнувши синю форму і почепивши на пояс гумову палицю, Артур щодня сідав верхи на Гаррі та їхав через весь Лондон.

Найулюбленішою витівкою Гаррі було плестися в хвості у якогось автобуса і дихати на заднє скло, поки скло не запітніє. Тоді Артур, піднявшись у сідлі, малював пальцем на склі всякі пики, а Гаррі сміявся, дивлячись на них.

Вони так часто займалися цією справою – Гаррі дріботів за автобусом і дихав на скло, а Артур малював пики, – що в них не залишалося часу ловити шахраїв.

І от якось вранці інспектор поліції Реджинальд покликав до себе сержанта і сказав:

– Сержанте!

– Слухаю, сер! – відповів сержант, виструнчившись перед інспектором.

– Сержанте, – запитав Реджинальд, – а чому Артур не ловить шахраїв?

– Не можу знати, сер, – відповів сержант.

– Треба з'ясувати, сержанте. Це велике упущення, – сказав інспектор Реджинальд.

– Так, сер! – відповів Джордж (так звали сержанта) і віддав честь.

Потім він вийшов на вулицю, сів на свого коня – це був дуже хороший кінь, він ніколи не ганявся за автобусами і не дихав на скло – і поїхав вулицями Лондона шукати Артура і Гаррі, щоб подивитися, чим вони займаються.

Нарешті він їх побачив. Гаррі в цей час як раз дихав на заднє скло автобуса, а Артур, нахилившись вперед, малював на склі смішні пики.

От же ж бешкетники! – подумав сержант Джордж. – А справа, здається, цікава! Може й мені спробувати?

І він направив свого коня слідом за автобусом, щоб кінь подихав на заднє скло. А коли скло запітніло, Джордж нахилився вперед і намалював на ньому пальцем портрет інспектора Реджинальда.

Тут його побачив інший полісмен.

Йому теж сподобалося це веселе заняття, і він теж вирішив його спробувати.

А незабаром вже вся кінна поліція їхала за автобусами: коні дихали на заднє скло, а полісмени малювали на склі пики.

Лондонські шахраї не знали, що й думати: ніхто більше їх не ловив.

– Що сталося з поліцією? – питали вони один одного.

Нарешті вони вирішили з'ясувати, в чому справа, і з'ясували, що полісменам нема коли, бо вони малюють на задніх стеклах автобусів пики.

– Веселе заняття! – сказали шахраї.

І вони роздумали бути шахраями, а купили собі коней, навчили їх дихати на задні стекла автобусів і теж стали малювати всякі пики.

Інспектор поліції Лондона був дуже задоволений. Він похвалив Гаррі й Артура і наказав зробити Артура сержантом.