Кума моя і я

В Петрополіськім лабіринті

Блукали ми - і тьма, і тьма…

«Ходімо, куме, в піраміду,

Засвітим світоч». І зайшли,

Єлей і миро принесли.

І чепурненький жрець Ізіди,

Чорнявенький і кавалер,

Скромненько длань свою простер,

І хор по манію лакея,

Чи то жерця: «Во Іудеї

Бисть цар Саул». Потім хор

Ревнув з Бортнянського. «О скорбь,

О скорбь моя! О скорбь велика!»

[Друга половина вересня - грудень 1860, С.-Петербург]

Категорії та теги до вірша

Вірші Тараса Шевченка