Біографія Володимира Даля

Володимир Іванович Даль — письменник, етнограф, мовознавець, лексикограф і лікар, який увійшов в історію насамперед як автор знаменитого «Тлумачного словника живої великоруської мови». Також він був відомий під літературним псевдонімом Козак Луганський.

Народився Володимир Даль 22 листопада 1801 року. Його батько був вихідцем із Данії, здобув освіту в Німеччині й добре знав богослов’я, а також стародавні й сучасні мови. Мати мала німецьке походження й володіла п’ятьма мовами. Саме в такому освіченому середовищі формувався майбутній письменник.

Початкову освіту Даль здобув удома. Ще змалку він писав вірші й виявляв великий інтерес до мови. У 1815 році вступив до Морського кадетського корпусу в Санкт-Петербурзі. Сам Даль пізніше згадував цей період як непростий, але саме тоді остаточно усвідомив, що його справжньою батьківщиною є Росія, а не країна предків.

Після закінчення навчання у 1819 році він почав служити мічманом на Чорноморському флоті. Саме в цей час Даль почав записувати незнайомі слова й народні вислови. Так розпочалася справа всього його життя — створення великого словника.

Під час служби він продовжував писати вірші, але через одну сатиричну епіграму був навіть заарештований. Після виправдання Даль перевівся до Кронштадта, а згодом залишив службу й вступив на медичний факультет Дерптського університету.

Навчання давалося йому непросто через важке матеріальне становище. Щоб заробляти на життя, він займався репетиторством. У цей період Даль познайомився з багатьма відомими діячами свого часу, серед яких були поети, хірурги та видавці.

У 1829 році він успішно захистив дисертацію та був направлений на російсько-турецьку війну як військовий лікар. Працюючи в польовому шпиталі, Даль проявив себе як талановитий хірург. Навіть під час війни він не припиняв збирати народні слова, приказки й вислови солдатів із різних місцевостей.

Після війни він працював військовим лікарем і брав участь у боротьбі з епідемією холери.

У 1830 році вийшла його перша повість «Циганка», а вже у 1832 році він видав свою знамениту збірку «Російські казки з народного переказу». Ця книга викликала підозру цензури, але завдяки військовим заслугам Далю вдалося уникнути переслідування.

У 1833 році Даль був направлений на службу до Оренбурга. Саме тут він багато подорожував, вивчав побут, мову та традиції різних народів. У цей період він написав твори про казахів і башкирів.

Особливе місце в його житті посідала дружба з Олександром Пушкіним. Під час поїздки Пушкіна місцями повстання Пугачова Даль кілька днів супроводжував його. А коли Пушкін був смертельно поранений на дуелі, саме Даль перебував біля нього до останніх хвилин життя.

Упродовж багатьох років він продовжував працювати над словником, збираючи матеріал із різних куточків країни. Це була праця всього його життя.

У 1862 році Даль видав збірку «Прислів’я російського народу», де зібрав величезну кількість народної мудрості.

У 1860-х роках він оселився в Москві, де завершив роботу над своїм головним твором — «Тлумачним словником живої великоруської мови», який містив близько двохсот тисяч слів. Цей словник став однією з найважливіших праць у слов’янському мовознавстві.

У останні роки життя Даль продовжував писати дитячі оповідання, працював над другим виданням словника, записував народні пісні, казки та займався наукою.

Помер Володимир Даль 4 жовтня 1872 року в Москві. Його поховали на Ваганьковському кладовищі. Його праця й досі залишається безцінним джерелом для вивчення мови, фольклору й народної культури.