Біографія Максима Горького

Максим Горький (справжнє ім’я — Олексій Максимович Пєшков) народився 28 березня 1868 року в місті Нижній Новгород, Російська імперія.

Майбутній письменник рано залишився сиротою. Після смерті батьків його виховували дідусь і бабуся. Саме бабуся прищепила йому любов до народних казок, легенд і слова, що згодом сильно вплинуло на його творчість.

Освіту Горький здобував уривками, оскільки змушений був рано почати працювати. У дитинстві та юності він змінив багато професій: був пекарем, вантажником, посудомийником, сторожем і навіть працював на кораблі. Саме цей життєвий досвід став основою багатьох його майбутніх творів.

Писати Горький почав у молодому віці. Його перше оповідання «Макар Чудра» було надруковане у 1892 році. Після цього його ім’я швидко стало відомим у літературних колах.

Справжню славу письменнику принесли твори «Стара Ізергіль», «Пісня про Буревісника», «На дні», «Мати» та автобіографічна трилогія «Дитинство», «У людях», «Мої університети».

Максим Горький активно підтримував революційні ідеї та був пов’язаний із політичним життям Росії. Він товаришував із багатьма діячами свого часу, зокрема з Володимиром Леніним.

У різні періоди життя письменник жив за кордоном, зокрема в Італії, але згодом повернувся до Радянського Союзу.

Горький став одним із засновників соціалістичного реалізму в літературі. Його творчість мала великий вплив на розвиток радянської літератури.

Помер Максим Горький 18 червня 1936 року. Обставини його смерті досі залишаються предметом історичних суперечок.

Сьогодні Максим Горький вважається класиком світової літератури, а його твори перекладені десятками мов і входять до шкільних та університетських програм у багатьох країнах.