Біографія Фрідріха Вольфа

Фрідріх Вольф народився 23 грудня 1888 року в Нойвіді, у Німеччині, в родині єврейського комерсанта Макса Вольфа.

З дитинства він здобував освіту в єврейській початковій школі, а пізніше навчався в міській гімназії Нойвіда. У юності порвав із родиною та кілька років мандрував, заробляючи на життя випадковими роботами.

У 1907 році розпочав вивчення медицини, філософії та мистецтвознавства. Навчався в університетах Гайдельберга, Тюбінгена, Мюнхена, Берліна та Бонна. Саме в Бонні він завершив навчання та захистив дисертацію, здобувши фах лікаря.

Після цього певний час працював медиком у Майсені, Бонні та Дрездені.

У 1914 році став корабельним лікарем і працював на маршрутах між Канадою, Гренландією та Сполученими Штатами Америки.

Із початком Першої світової війни Фрідріх Вольф служив військовим лікарем спочатку на Західному, а згодом на Східному фронті. Під час війни був кілька разів поранений.

Уже з 1916 року він відкрито виступав проти війни, а в 1918 році остаточно відмовився від військової служби.

Повернувшись до Німеччини, активно включився в політичну боротьбу. У 1918 році став членом Ради робітничих і солдатських депутатів у Дрездені.

Саме в цей період розпочалася його літературна кар’єра. Перші твори він писав ще на фронті. У 1919 році була опублікована його п’єса «Це ти», а вже наступного року — «Чорне сонце».

У 1920-х роках Вольф став відомим драматургом. Його твори відзначалися гострою соціальною критикою та революційними настроями. Серед найвідоміших п’єс цього періоду — «Бідний Конрад», «Ціаністий калій» та «Матроси з Катарро».

Поступово його стиль змінився: від романтизму й експресіонізму він перейшов до соціалістичного реалізму.

Паралельно з літературною діяльністю Вольф продовжував працювати лікарем. Він виступав за розвиток медицини для населення, цікавився природними методами лікування та гомеопатією.

У 1927 році видав книгу «Природа як лікар і помічник», присвячену здоровому способу життя.

У 1928 році Фрідріх Вольф вступив до Комуністичної партії Німеччини.

Після приходу до влади націонал-соціалістів у 1933 році, через політичні переконання та єврейське походження, був змушений емігрувати.

У 1934 році переїхав до Радянського Союзу, де продовжив писати антифашистські твори. Саме тоді з’явилися його відомі п’єси «Професор Мамлок», «Флорісдорф» та «Троянський кінь».

Під час Другої світової війни він активно брав участь в антинацистській пропаганді та був одним із засновників комітету «Вільна Німеччина».

Після завершення війни у 1945 році повернувся до Німеччини й став важливою постаттю культурного життя Східної Німеччини.

У 1949–1951 роках працював послом НДР у Польщі.

За життя його неодноразово нагороджували, а його твори широко друкувалися й ставилися в театрах.

Серед його пізніх творів особливо відомі п’єси «Бургомістр Анна» та «Томас Мюнцер», а також роман «Літаючі тарілки».

Фрідріх Вольф помер 5 жовтня 1953 року.

Його творчість залишила помітний слід у європейській драматургії, а його життя стало прикладом поєднання мистецтва, науки та громадянської мужності.