Загублене кошеня
Аудіоказка "Загублене кошеня"
Жила-була маленька собачка на ім’я Барсик. Він був дуже допитливим і веселим цуценятком. Барсик жив у маленькому будиночку разом зі своєю господинею Оленкою. Вони були найкращими друзями.
Одного теплого літнього вечора Барсик і Оленка вирішили піти на прогулянку до парку. Вони любили проводити час разом, гуляючи по зеленій траві і граючись м’ячиком. Барсик був дуже щасливим, коли міг бігати на волі й обнюхувати всі квіти на своєму шляху.
Під час прогулянки Барсик побачив щось дивне в кущах. Він почув, як щось там шарудить. Допитливий цуценя побіг туди, щоби подивитися, що це таке.
— Барсику, стій! — покликала Оленка, але було пізно. Барсик уже занурився в кущі.
Через кілька хвилин він повернувся з маленьким кошеням на ім’я Мурчик. Мурчик виглядав дуже наляканим і голодним. Барсик почав гратися з новим другом, намагаючись його заспокоїти.
— Привіт, ти звідки тут взявся? — запитала Оленка, нахилившись до кошеняти.
— Мяу, мене звати Мурчик, — тихо промовило кошеня. — Я загубився і не можу знайти дорогу додому.
Оленка вирішила допомогти Мурчику. Вона знала, що не можна залишити маленьке кошеня саме на вулиці. Вони разом із Барсиком відправилися шукати його дім.
Барсик і Мурчик йшли поруч, а Оленка уважно дивилася навкруги, шукаючи підказки, де може бути дім кошеняти. Вони запитували перехожих, чи не бачили вони Мурчика раніше.
— Вибачте, ви не знаєте, де живе це кошеня? — питала Оленка в кожного, кого зустрічала.
Нарешті, одна добра бабуся сказала:
— Я бачила його вчора біля великого червоного будинку на розі вулиці Садової.
Оленка, Барсик і Мурчик поспішили туди. Коли вони дійшли до будинку, Мурчик радісно запищав:
— Це мій дім! Дякую вам!
Батьки Мурчика дуже зраділи, коли побачили свого маленького загубленого сина. Вони подякували Оленці та Барсику за допомогу й запросили їх у гості. Вони всі разом пили чай і їли смачні пиріжки, а Барсик і Мурчик гралися у дворі.
З того часу Барсик і Мурчик стали найкращими друзями. Вони часто зустрічалися і гралися разом, допомагаючи один одному в усіх пригодах.
І так, завдяки доброті і дружбі, Барсик і Мурчик знайшли нових друзів і багато веселих моментів.
На добраніч, діточки. Нехай вам сняться найкращі сни про добрих друзів і захоплюючі пригоди.
Кінець!
Інші цікаві казки
Як маленький їжачок школу полюбив
У великій родині їжачків настав кінець літа. Сонце ще лагідно пригрівало землю, пахли гриби й достиглі ягоди, а мама-їжачиха лагідно збирала своїх дітей до школ...
Кобиляча голова
Був собі дід та баба. От і в діда дочка, і в баби дочка. От баба пускає їх на досвідки прясти. Дідова ж дочка пряде, а бабина все нічого не робить, а як прийде...
Два брати
Казка мовиться про двох братів. Старшого звали Василем, а молодшого — Михайлом. Старший брат дуже був заможний, жив у великих достатках. Молодший — навпаки. У м...
Як Братчик Кролик впорався з маслом
Були колись часи, – говорив дядечко Римус, перемішуючи залишки кави в кухлі, щоб зібрати весь цукор, – були колись часи – усі звірі жили дружно, як добрі сусіди...
Коржик
Був собі дід та баба. От одного дня дід і каже: – Спечи мені, старенька, хлібця! А баба каже: – Не спечу, бо нема борошна! – Та,– каже дід,– піди в комору,...
Аби гроші – гріха не буде
Жив собі піп. Та такий-то вже ласий на гроші був, що й не сказати. Ось одного разу в пана здохла собака. А той пан багатий був і любив собаку, як самого себе....

Додати коментар