З коня верблюд
Один кінь, на ім’я Климко, був дуже невдоволений своєю долею. Він гнівався на господаря за те, що чоловік сідлом натирав йому спину, за те, що доводилося тяжко працювати. Підійшов якось увечері кінь до річки води напитися й побачив своє відображення. Затужив гривастий ще більше: здалося Климкові, що він зовсім негарний. Побачивши на воді витонченого лебедя, кінь подумав: – От якби мав таку шию, як у цього птаха, й голова стала трохи меншою, ніж зараз, а ноги були б довші й тонші, ніж є, щоб швидше бігати, тоді було б добре. А щоб чоловік не стирав сідлом спину, нехай би в мене росло природне сідло! Щодня мріяв кінь про те, щоб трохи змінитися, щоб прокинутись якось уранці зовсім не схожим на себе теперішнього. І трапилося диво! Одного разу Климко розплющив очі і, дійсно, відчув себе іншим. Гривастий зрадів і побіг до товаришів, похвалитися перед ними красою. На пасовиську він помітив табун коней, помчав туди. Тварини побачили, що до них наближається якесь невідоме чудовисько з двома горбами на спині, збентежено заіржали й кинулися тікати, хто куди. Климко виявився справжнім верблюдом, але ні він, ні інші коні про це не знали. Бідолаха здивувався й загукав: – Гей! Стійте! Почекайте! Куди тікаєте? Хіба не впізнали? Я ж той самий гнідий, що з вами вчора пасся. Коні і слухати не хотіли. Вони бігли, не озираючись. Верблюд спочатку кинувся за ними, але потім зупинився й подумав: Що за дивина? З якої причини друзі повтікали? Можливо я налякав їх? Чи, може, позаздрили красі й не хочуть більше спілкуватися? Озирнувся Климко: жодної живої істоти поряд не було. Залишившись на самоті, він засумував: Що це означає? – міркував собі. – Невже я такий страшний, що приятелі порозбігалися наполохані? Опустивши голову, верблюд попрямував до річки напитися води. Щойно він нахилився, як побачив власне відображення. Климко сам себе злякався й кинувся тікати від водойми. А коли схаменувся, зрозумів, у чому річ, і пошкодував, що колись бажав змінитися та нарікав на долю. Але було вже пізно. Ось так з’явилися на світі двогорбі верблюди.
Інші цікаві казки
Як маленький їжачок школу полюбив
У великій родині їжачків настав кінець літа. Сонце ще лагідно пригрівало землю, пахли гриби й достиглі ягоди, а мама-їжачиха лагідно збирала своїх дітей до школ...
Кобиляча голова
Був собі дід та баба. От і в діда дочка, і в баби дочка. От баба пускає їх на досвідки прясти. Дідова ж дочка пряде, а бабина все нічого не робить, а як прийде...
Два брати
Казка мовиться про двох братів. Старшого звали Василем, а молодшого — Михайлом. Старший брат дуже був заможний, жив у великих достатках. Молодший — навпаки. У м...
Як Братчик Кролик впорався з маслом
Були колись часи, – говорив дядечко Римус, перемішуючи залишки кави в кухлі, щоб зібрати весь цукор, – були колись часи – усі звірі жили дружно, як добрі сусіди...
Коржик
Був собі дід та баба. От одного дня дід і каже: – Спечи мені, старенька, хлібця! А баба каже: – Не спечу, бо нема борошна! – Та,– каже дід,– піди в комору,...
Аби гроші – гріха не буде
Жив собі піп. Та такий-то вже ласий на гроші був, що й не сказати. Ось одного разу в пана здохла собака. А той пан багатий був і любив собаку, як самого себе....

Додати коментар