Їжачок, що ніяк не міг заснути

У лісі настав тихий-холодний вечір. Листя остаточно пожовкло й опало, вітер час від часу свистів між гілками, а небо затягли снігові хмарки. Усі лісові мешканці вже приготувалися до зими: білочки сховали останні горішки, борсуки зайшли у нори, ведмеді солодко сопіли в барлогах. А під найбільшим дубом у лісі жив маленький Їжачок на ім’я Колючко.

Цієї ночі він мав би заснути на всю зиму, як і його мама, тато й молодші братики. Вони вже давно згорнулись клубочками, тихенько сопіли і навіть посміхалися уві сні. А от Колючко… ніяк не міг!

Він перевертався на один бік, на другий, загортався у листя, підтискав лапки… але сон не приходив.

— Ну чому я не сплю, як усі? — буркнув він. — Листопад же! Час залягати в сплячку!

Але саме в ту мить сильний порив вітру завив між деревами:

— Ууу-ууу!

Колючко здригнувся.

Потім почав накрапати холодний листопадовий дощ. Він цокав по гілках:

— Дзі-дзінь! Дзі-дзінь!

Потім над головою прокричала сова:

— Ухууу! Не спиться? Мені теж!

А на небі надто яскраво блищали зірки — вони так мерехтіли, ніби навмисне намагалися надіслати кожному свою нічну іскринку. Колючко зітхнув:

— Та як тут заснеш?

Він вирішив піти до друзів — може, вони щось порадять.

Спершу їжачок зайшов до Білочки Руденької. Та саме перевіряла свої схованки з горішками.

— Руденько, я ніяк не можу заснути, — поскаржився Колючко. — Може, ти знаєш, що робити?

Білочка нахилила голову:

— Хмм… Може, тобі не вистачає м’якості? Ходімо!

Вона стрибнула на сусідній камінь, зірвала великий пучок зеленого м’якого моху й подала їжачкові.

— Поклади це у своє ліжечко! Мох теплий і ніжний — якраз для зимового сну.

Колючко подякував і пішов далі.

Заєць Сніжко саме розгрібав листя, роблячи собі стежку.

— Сніжку, мені теж не спиться… — почав їжачок.

— О, то це легко виправити! — вигукнув зайчик. — У мене є найкраще листя — велике, сухе, хрумке. Вкриєшся ним — і сон прийде сам!

Він назбирав оберемок золотого листя й дав Колючкові.

— А якщо вітер раптом здує твою ковдру, я сам прийду і накрию тебе знову, обіцяю!

Колючко радісно підстрибнув і рушив далі, а дорогою зустрів Кротика. Той саме прощався з листопадом перед тим, як залягти в нору.

— Колючку, якщо ти не можеш заснути, вам треба зробити собі з друзями справжній зимовий будиночок! — мовив Кріт мудро.

Тож незабаром усі друзі зібралися разом біля найбільшого дуба в лісі. Вони вирішили зробити для Колючка нову хатинку — теплу, м’яку й захищену від вітру.

Білочка принесла ще більше моху. Заєць збирав найвелике листя дуба й каштана. Кріт викопав у землі маленьке поглиблення. Навіть сойка прилетіла й принесла сухі тонкі гілочки.

Разом вони так старанно працювали, що за деякий час виросла чудова зимова хатинка. Усередині — м’яке ліжечко з моху, зверху — пухка ковдра з листя, а зовні — легкі гілочки, що захищають від вітру.

— Оце так! — захоплено прошепотів їжачок. — Це найкраще місце, щоб заснути!

Друзі вирішили обійняти Колючка перед сном. Вони зібралися в теплий пухнастий клубок, але в цю мить Їжачок ненароком легесенько штрикнув усіх голочками.

— Ой! — вигукнув Заєць.

— Ой-йой! — писнула Білочка.

А потім усі засміялися.

— Це ж Колючко! — сказала сойка. — Ми знали, що він трішки поколеться!

Їжачок зніяковіло посміхнувся, а друзі пообіцяли прийти до нього відразу, як розтане сніг — щоб зустріти весну разом.

— А я тебе вкриватиму, якщо листя раптом здує вітер! — сказав зайчик.

Щоб допомогти Колючкові остаточно заснути, сойка тихенько заспівала йому колискову. Її спів був таким лагідним і теплим, що навіть вітер притих, а листя перестало шелестіти.

Колючко покрутився, підтягнув лапки, укрився м’яким листям… і нарешті солодко заснув, загорнувшись у своє тепле нове кубельце під дубом. Він спав так тихо, ніби в лісі розлилася сама Зима й охороняла його сон.

А тепер — солодких снів і вам, малюки. Хай вам буде тепло й затишно вночі, щоб ні вітер, ні дощ, ні шум дерев не заважали спати. Не хвилюйтеся, якщо раптом скинете ковдрочку — мама обов’язково прийде й накриє вас знову, щоб вам було м’яко й комфортно. Спіть солодко та тихенько, як наш маленький Колючко.

Кінець!