Як Братчик Канюк перехитрував Братчика Лиса

Якщо я не помиляюсь, – почав дядечко Римус, – Канюк все стеріг дупло , куди сховався Кролик і звідки він давно вже вискочив. На цьому ми спинились, Джоелю?

Братчик Канюк геть зажурився. Але він обіцяв Лису, що постереже Кролика.

Що ж, – думає, – почекаю Братчика Лиса, вже якось обману його.

Зирк – вистрибує з лісу Лис із сокирою на плечі.

– Ну, що чути, Братчику Канюче? Братчик Кролик усе там?

– Там, звісно, – відповідає Канюк. – Причаївся – видно, задрімав.

– Ну, вже я його розбуджу, – каже Лис.

Скинув він тут свій піджак, поплював на руки, узяв сокиру. Розмахнувся та як вдарить по дереву – цюк! Щоразу, як вдарить сокира, – цюк! Канюк поряд підстрибує та все примовляє:

– Він там, Братчику Лисе! Він там, він там!

Відлетить від дерева тріска, підскочить Канюк, голову набік, кричить:

– Він там, Братчику Лисе! Я чую, він там!

А Лис знай рубає та й рубає. Вже зовсім мало лишилось рубати, поклав Лис сокиру, щоб подих перевести, раптом бачить – сидить у нього за спиною Канюк, посміхається.

Зметикував Лис, що тут справа нечиста. А Канюк знай торочить:

– Він там, Братчику Лисе! Він там, я бачу його хвостик!

Тут Лис зазирнув у дупло і кричить:

– А ну ж поглянь, Братчику Канюче, що там стирчить? Чи не нога це Братчика Кролика?

Канюк і засунув голову в дупло. А Лис його – хап за шию.

Вже Канюк і крилами лопотів, і борсався – все дарма. Лису зручно було його тримати, він притиснув його до землі, не пускає. Тут Канюк почав благати:

– Відпусти мене, Братчику Лисе! Відпусти, Братчик Кролик – він тут, зовсім близько! Ще зо два разочки вдар сокирою, і він твій!

– А чи не дуриш ти мене, Братчику Канюче?

– Та ні ж бо, він тут, він тут! Відпусти мене до моєї дружиноньки, Братчику Лисе! Він тут, Братчику Лисе, він тут!

– А чому ж тоді жмут його хутра тут, на кущі ожини, – каже Братчик Лис, – а прийшов він з іншого боку!

Тоді Канюк розповів, як усе було.

– Скільки живу, ще такого пройдисвіта не бачив, Братчику Лисе, – сказав Канюк.

А Лис на те:

– Все одно тобі відповідати за нього, Братчику Канюче. Коли я пішов, Братчик Кролик був у дуплі, а ти залишився його стерегти. Повертаюсь – ти тут, а Братчика Кролика й слід прохолов. Доведеться мені підсмажити тебе замість Кролика, Братчику Канюче.

– Якщо ти кинеш мене у вогонь, я полечу, Братчику Лисе, – каже Канюк.

– А я спершу вдарю тебе об землю, Братчику Канюче.

Так сказав Лис, схопив Канюка за хвіст, розмахнувся… А пір’я вирвалося з хвоста, і Канюк полетів вгору.

Летить і гукає:

– Дякую, що дав мені розігнатися, Братчику Лисе! Дякую тобі за це!

І полетів собі геть. А Лис лише зубами заскреготав від досади.

– А що сталося з Кроликом, дядечку Римусе?

– Та не переймайся ти Братчиком Кроликом, друже. Я все тобі про нього розповім.