Вічна тополя
Стоїть край дороги стара-пре-стара тополя. Узимку тривожно шумлять її голі віти, а весною покривається вона зеленим листям.
Скільки й пам’ятаю, стоїть вона як сторож.
Якось питаю маму:
– Скільки літ тополі? Хто її посадив?
– Не знаю, – відповідає мама. – Скільки й пам’ятаю, стоїть тополя край дороги. Завжди однакова.
Питаю старого-престарого дідуся:
– Скажіть, будь ласка, скільки літ тополі? Хто її посадив
– Не пам’ятаю, – відповідає дідусь. – Завжди стоїть край дороги. Скільки й знаю – росте собі й росте. Люди приходять і відходять, а тополя завжди росте.
Може, це й не тополя, а легенда? Може, дерево це вічне? Мож, вона народилася тоді, коли й наша Україна? Коли так, то вона – вічна, бо Україна наша – вічна.
Інші цікаві казки
Як маленький їжачок школу полюбив
У великій родині їжачків настав кінець літа. Сонце ще лагідно пригрівало землю, пахли гриби й достиглі ягоди, а мама-їжачиха лагідно збирала своїх дітей до школ...
Кобиляча голова
Був собі дід та баба. От і в діда дочка, і в баби дочка. От баба пускає їх на досвідки прясти. Дідова ж дочка пряде, а бабина все нічого не робить, а як прийде...
Два брати
Казка мовиться про двох братів. Старшого звали Василем, а молодшого — Михайлом. Старший брат дуже був заможний, жив у великих достатках. Молодший — навпаки. У м...
Як Братчик Кролик впорався з маслом
Були колись часи, – говорив дядечко Римус, перемішуючи залишки кави в кухлі, щоб зібрати весь цукор, – були колись часи – усі звірі жили дружно, як добрі сусіди...
Коржик
Був собі дід та баба. От одного дня дід і каже: – Спечи мені, старенька, хлібця! А баба каже: – Не спечу, бо нема борошна! – Та,– каже дід,– піди в комору,...
Аби гроші – гріха не буде
Жив собі піп. Та такий-то вже ласий на гроші був, що й не сказати. Ось одного разу в пана здохла собака. А той пан багатий був і любив собаку, як самого себе....
Додати коментар