Стрижено! Стрижено!

Їхав чоловік з жінкою полем. Було це літом, саме о тій порі, як на полі так хороше, так весело та любо, що й додому не хочеться. Їхали вони доріжкою поміж пашнею. Кобила тюпає собі помаленьку, а лоша попереду – вскубне трохи травиці, зробить вибрика та й далі. Дивиться чоловік – хтось на ниві ячмінь покосив.

– Дивись,– каже,– жінко, вже й ячмінь покошено.

А жінка каже:

– Стрижено.

Були вони в кума в гостях, так ще там жінка чогось розприндилась. Чоловік подививсь на неї та й каже:

– Оп'ять?

А вона скопилила писок та й одвітує:

– Оп'ять.

– Жінко,– став він ізнов казати,– мовчи, коли хоч!..

– Чого я буду мовчати?

– А чого ж ти перечиш: стрижено, коли воно кошено. А вона ізнов:

– Ні, стрижено!

– Ой, та будеш бита, кажуть тобі: кошено!

– Стрижено!

Чоловік зупинив кобилу. Зліз він з воза та й питає, держ батіг наготові:

– Чи кошено?

– Стрижено!

– Злізь з воза! – гримнув на неї чоловік.

А вона:

– Не злізу!

– Геть з воза, кажуть тобі!

– Не злізу я з воза… Чого я злізатиму?

– Злазь, тоді побачимо, чи кошено!

А вона ізнов:

– Стрижено!

– Брешеш, кошено! – закричав чоловік та й почав її стрить батогом. Чустрить[1] та приговорює:

– Кажуть тобі: кошено! Кажуть тобі: кошено!

Бісова баба аж пищить під батогом та знай своє грає:

– Стрижено! Стрижено!

Кобила, почувши, як чоловік трактує батогом свою жінку, стала комизиться, трохи воза не перекинула; побігла б, так хазяїн в одній руці віжки держить.

Бачить чоловік, що з цього дива не буде пива, сів на та й поїхав далі.

– Ось постривай,– каже,– приїдемо до господи, буде в не кошено!

– Стрижено!

– Буде й кошено!

– Стрижено!

– Постривай! Постривай! Буде й кошено!

Приїхали додому. Став питать чоловік жінку:

– Чи кошено?

А вона ізнов:

– Стрижено!

Піймав він її за космаки та й потаскав до комори.

– Кажи, чи кошено?

– Стрижено!

– Ось постой же! – каже їй чоловік.– Я тебе, проклят бабу, втоплю! – та й потяг її до річки. А річка була недалечко, зараз на городі.

Привів до берега, питає:

– Кажи, що кошено, бо втоплю!

А вона:

– Стрижено!

Він її шубовсть у воду!.. Подержав трохи в воді, витіг, питає:

– А що, чи й тепер стрижено?

– Стрижено!

Він її ізнов у воду… От-от пропаде дурна баба… аж бульбашки стала пускати, а ще таки підняла з води руку та й стала виробляти пальцями так, наче кравець ножицями ріже, цебто: стрижено, стрижено!

Бачить чоловік, що не здолати завзятої баби, витіг її з води та й плюнув.