Сон про землю
На м’якій постелі глибоким сном снить хлопчик Іванко.
Сниться хлопчині дивний сон: чує він страшенний тріск – такий тріск, якби стріляли зі ста гармат. А на ге розкрилася величезна яма, стіни розійшлись, і в хаті стало видно, як удень. З ями виходить стара баба, худа і обідрана, але висока-превисока – на сім метрів підвелася в небо. Плаче баба й стогне:
– Іванку-у!.. Іванку-у-у!.. Чи впізнаєш мене?.. Я – земля! Я – твоя баба…
– Чого плачете, бабко? – питає хлопчина.
– Плачу, бо жадібний ґазда біду робить зі мною. Він мене оре й оре – та кожного разу одне зерно сіє. Він тільки бере – не дає мені добрив, мене не годує. Передай йому…
– Добре, бабко, передам, що ви мені казали.
Земля скаржиться далі:
– Та у мене ще не все… Слухай далі, дитинко. Городник ліпше робить: він не сіє моркву, петрушку чи мак – весь час на одну грядку. Городник має землі мало, тому турбується про неї… А польовик сіє пшеницю за пшеницею або то жито, то пшеницю. Ой, марно сподівається він на гаразди. Я йому доти не віддячу, доки не дасть і мені поживу! Кажи польовикові, най не забуває і про мене. Тоді я дам багатий урожай! Дам йому повний колос і довгу солому. Дістане від мене за один рік більше, як дістає тепер за три роки. Тільки скажи, щоб сіяв і траву…
– Так, так, бабко, – обіцяє хлопець, – я скажу, аби він знав!
Земля все ще стогне:
– Заїв мене бур’ян, як заслабле тіло заїдає пошесть. Але ж його не так тяжко знищити. Тільки треба нивку добре поорати і дати їй спочинок. Та ще раз кажу, синку, – не сіяти одне зерно двічі, підряд за собою!.. Кажу тобі свою велику правду, і передай людям: дурний той чоловік, котрий нарікає, ніби в нього погана земля. Я, хоч і стара, та маю вічну силу! А поганий – хіба той, хто погано думає про мене і погано дбає.
– Добре, бабко, добре! Я скажу про все…
Земля тяжко зітхнула:
– Ти видиш, Іванку, що у мені є немало соків, раз кожна рослинка тягне своє устами – пшениця, жито, овес, кукурудза. Але й молода мати, яка собі плекає дитинку, мусить перепочити. Розумієш?..
– Я вас, бабко, добре зрозумів! Усе скажу людям! – вигукнув Іванко і прокинувся.
Інші цікаві казки
Як маленький їжачок школу полюбив
У великій родині їжачків настав кінець літа. Сонце ще лагідно пригрівало землю, пахли гриби й достиглі ягоди, а мама-їжачиха лагідно збирала своїх дітей до школ...
Кобиляча голова
Був собі дід та баба. От і в діда дочка, і в баби дочка. От баба пускає їх на досвідки прясти. Дідова ж дочка пряде, а бабина все нічого не робить, а як прийде...
Два брати
Казка мовиться про двох братів. Старшого звали Василем, а молодшого — Михайлом. Старший брат дуже був заможний, жив у великих достатках. Молодший — навпаки. У м...
Як Братчик Кролик впорався з маслом
Були колись часи, – говорив дядечко Римус, перемішуючи залишки кави в кухлі, щоб зібрати весь цукор, – були колись часи – усі звірі жили дружно, як добрі сусіди...
Коржик
Був собі дід та баба. От одного дня дід і каже: – Спечи мені, старенька, хлібця! А баба каже: – Не спечу, бо нема борошна! – Та,– каже дід,– піди в комору,...
Аби гроші – гріха не буде
Жив собі піп. Та такий-то вже ласий на гроші був, що й не сказати. Ось одного разу в пана здохла собака. А той пан багатий був і любив собаку, як самого себе....
Додати коментар