Рятівник Розява

Був колись чудовий сонячний весняний день. У парку малеча весело бігала на дитячому майданчику, білочки стрибали з гілки на гілку, а собаки радісно гралися з м’ячиками в траві. Тільки маленький беспритульний песик Розява сумно сам гуляв парком і здалеку спостерігав за щасливими собаками, у яких був дім. Він дуже хотів бути одним із них.
«Ах!» — зітхнув Розява. У песика не було господаря. Він бачив лише вулицю та порожню коробку від взуття, в якій жив. Однак він вірив, що колись і в нього буде господар, який буде кидати йому м’ячики і з яким він буде справді щасливий.
Прогулюючись зеленим парком, де було багато людей, Розява почув гучне нявкання. Він подивився вгору і побачив, що на великому дереві сидить маленька руда кішка з рожевим блискучим нашийником і боїться злізти. «Ну чого ж вона туди полізла», — подумав пес і почухав лапою ніс. Він озирнувся, але на кицю ніхто не звернув уваги. Розява розмірковував, як допомогти маленькій бідній киці. Розява відрізнявся від інших собак – він любив кішок, і завжди намагався всім допомогти, хоч і жив на вулиці.
«Гав-гав! Зачекай, я тобі допоможу!» — героїчно загавкав на кицю Розява. Маленька киця своїми крихітними кігтями міцно трималася за гілку дерева, на якій сиділа, і тремтіла від страху. Вона плаксиво нявкала на весь парк, але на допомогу їй прийшов лише Розява. Він побіг і стрибнув на одну з нижніх гілок дерева, міцно вхопившись за неї своїми лапами та кігтями. Таким чином він перестрибував з однієї гілки дерева на іншу. Маленький, спритний і розумний песик сам не розумів, як це в нього вийшло. Однак життя на вулиці навчило його не боятися. Він боявся тільки людей, бо так і не знайшов людину, якій міг би довіряти, хоч і дуже хотів.
Песик стрибнув на останню гілку, де й була маленька киця. «Тепер ти в мене!» — сказав Розява і посміхнувся киці. Мабуть, вона його дуже боялася, але потім мило йому посміхнулася і нявкнула на знак подяки. Розява обережно взяв кицю за руду шірстку, щоб її не поранити, і спустився з дерева.
«Гоп! І ми внизу!» — приземлився на свої лапи песик і переможно загавкав на кицю.
A jak bude pokračovat příběh o Rozjavě a malé zrzavé kočičce, kterou právě zachránil pes bez domova? Najde Rozyava skutečného majitele? To se vy, milé děti, dozvíte v dalším díle pohádky o pejskovi Rozyavě .
Інші цікаві казки
Авраам і Божа обітниця (Старий завіт)
Колись давно жив чоловік на ім’я Авраам (спочатку його звали Аврам). Він жив зі своєю дружиною Сарою (Сараї) в місті Харан. Авраам любив Бога і завжди слухав Йо...
Казка вигадка смішна про ведмедя – ласуна
Цить, синочку, спати треба, Сяють зорі серед неба; Коло тебе мати ляже, Щось до сну тобі розкаже – Казка ось тобі смішна Про ведмедя – ласуна....
Ранець, шапочка та ріжок
Жили колись три брати. Стали вони все біднішати і біднішати, і, нарешті, так збідніли, що довелося їм зовсім голодувати,– не було в них навіть і шматка хліба, щ...
Адам і Єва (Старий завіт)
Бог створив чоловіка на ім’я Адам і поселив його в красивому саду, який називався Едем. У цьому саду було багато дерев із смачними плодами. Бог сказав Адамов...
Народження Ісуса Христа (Новий завіт)
Дуже давно, у місті Назарет, жила молода жінка на ім’я Марія. Вона була добра і любила Бога. Одного дня до неї з’явився ангел Гавриїл і сказав: Не бійся, Маріє!...
Про дідову дочку та бабину дочку
Був собі дід та баба, і було в них дві дочки: дідова дочка й бабина дочка. Дідова ж дочка була така добра та роботяща, все робила, що їй наказувано, а бабина до...

Додати коментар