Рятівник Розява

Був колись чудовий сонячний весняний день. У парку малеча весело бігала на дитячому майданчику, білочки стрибали з гілки на гілку, а собаки радісно гралися з м’ячиками в траві. Тільки маленький беспритульний песик Розява сумно сам гуляв парком і здалеку спостерігав за щасливими собаками, у яких був дім. Він дуже хотів бути одним із них.
«Ах!» — зітхнув Розява. У песика не було господаря. Він бачив лише вулицю та порожню коробку від взуття, в якій жив. Однак він вірив, що колись і в нього буде господар, який буде кидати йому м’ячики і з яким він буде справді щасливий.
Прогулюючись зеленим парком, де було багато людей, Розява почув гучне нявкання. Він подивився вгору і побачив, що на великому дереві сидить маленька руда кішка з рожевим блискучим нашийником і боїться злізти. «Ну чого ж вона туди полізла», — подумав пес і почухав лапою ніс. Він озирнувся, але на кицю ніхто не звернув уваги. Розява розмірковував, як допомогти маленькій бідній киці. Розява відрізнявся від інших собак – він любив кішок, і завжди намагався всім допомогти, хоч і жив на вулиці.
«Гав-гав! Зачекай, я тобі допоможу!» — героїчно загавкав на кицю Розява. Маленька киця своїми крихітними кігтями міцно трималася за гілку дерева, на якій сиділа, і тремтіла від страху. Вона плаксиво нявкала на весь парк, але на допомогу їй прийшов лише Розява. Він побіг і стрибнув на одну з нижніх гілок дерева, міцно вхопившись за неї своїми лапами та кігтями. Таким чином він перестрибував з однієї гілки дерева на іншу. Маленький, спритний і розумний песик сам не розумів, як це в нього вийшло. Однак життя на вулиці навчило його не боятися. Він боявся тільки людей, бо так і не знайшов людину, якій міг би довіряти, хоч і дуже хотів.
Песик стрибнув на останню гілку, де й була маленька киця. «Тепер ти в мене!» — сказав Розява і посміхнувся киці. Мабуть, вона його дуже боялася, але потім мило йому посміхнулася і нявкнула на знак подяки. Розява обережно взяв кицю за руду шірстку, щоб її не поранити, і спустився з дерева.
«Гоп! І ми внизу!» — приземлився на свої лапи песик і переможно загавкав на кицю.
A jak bude pokračovat příběh o Rozjavě a malé zrzavé kočičce, kterou právě zachránil pes bez domova? Najde Rozyava skutečného majitele? To se vy, milé děti, dozvíte v dalším díle pohádky o pejskovi Rozyavě .
Інші цікаві казки
Казка вигадка смішна про ведмедя – ласуна
Цить, синочку, спати треба, Сяють зорі серед неба; Коло тебе мати ляже, Щось до сну тобі розкаже – Казка ось тобі смішна Про ведмедя – ласуна....
Троє поросят
Були собі на світі троє поросят. Троє братів. Всі однакові на зріст, кругленькі, рожеві, з однаковими веселими хвостиками. Навіть імення в них були схожі. Зв...
Казка як зайчик лікував зубки
В одному зеленому лісі жив маленький Зайчик. Він був веселим, непосидючим і страшенно нетерплячим. Щойно вранці розплющував очі, як одразу вистрибував із ліжечк...
Казка "Колючка та обійми: історія одного їжачка"
Їжачок дуже любив осінню тишу. Йому подобалося сидіти біля озера й милуватися тим, як яскраво-червоні та жовті листочки влаштовують між собою змагання: хто з ни...
Казка Зайчик Пуня більше не боїться дитячого садка
У затишному лісі під пухнастою розлогою ялиною стояв будиночок із круглим дахом. У ньому жив маленький зайчик на ім'я Пуня. Він був дуже кмітливим: умів сам...
Казка Жабка-мандрівниця
Жила собі на світі жабка-скрекотушка. Сиділа вона на болоті, ловила комарів та мошок, а навесні голосно скрекотала разом зі своїми подругами. І прожила б вона т...

Додати коментар