Про пана Гусаковського

Повертався солдат зі служби додому. Довго йшов, аж надвечір в одне село потрапив. Бачить, біля крайньої хати чоловік рубає дрова.

– Чи не приймете на ніч ночувати? – запитав солдат.

– Запитаю у жінки, – одказав чоловік і пішов у хату.

– Що ж, постелимо солдатові на лаві. Хай переночує, – згодилася жінка.

Зайшов солдат у хату, скинув шинелю, сів на лаві. А голоден – аж запався живіт. Хазяїн же і не думає пригощати, бо був скупий, як трясця, а став солдатові загадки загадувати:

– Що воно значить: гуляв по дворі пан Гусаковський та потрапив у Печору?

Як не силкувався солдат одгадати, та все даремно.

– Не вчили нас у війську загадки одгадувать.

А хазяїн мислив про гусака, що саме пікся у печі.

Полягали спати. Проснувся солдат серед ночі. Дай, – думає, – хоч води нап’юся, коли не наївся. Підійшов до припічка, де стояло відро з водою, аж примітив у печі печеню з гусака. Тепер тільки зрозумів хазяїнову загадку. Схопив гуску – та й у сумку.

Ранком солдат загадує хазяїнові загадку:

– А що воно значить: гуляв по дворі пан Гусаковський, та потрапив у Печору, а з Печори та переїхав у Суми?

Як не старався хазяїн одгадати солдатову загадку, та все даремно. Подякував солдат господареві за нічліг, закинув сумку за плече й подався з хати. Коли потім скупердяга заглянув у піч, то аж присів од несподіванки. Тепер тільки зрозумів, куди його гусак поїхав. Кинувся за солдатом, та за ним уже й слід простиг.