Подорож до чарівного дерева

Жив-був у лісі маленький зайчик на ім’я Петрик. Він був дуже допитливим і сміливим, завжди мріяв про великі пригоди. Одного разу Петрик почув від своєї мами, що десь у глибокому лісі росте чарівне дерево, яке може виконати будь-яке бажання. Петрик вирішив знайти це дерево.

Рано-вранці, коли сонечко тільки почало підійматися над горизонтом, Петрик вирушив у дорогу. Він пройшов через густий ліс, переплигнув через маленький струмок і дістався до великої галявини. На галявині Петрик побачив старого мудрого їжака на ім’я Іван.

— Доброго дня, пане Іване! — привітався Петрик. — Чи не могли б ви підказати мені, де росте чарівне дерево?

Іван задумався і відповів:

— Доброго дня, маленький зайчику. Чарівне дерево росте дуже далеко, за трьома пагорбами і великим озером. Але будь обережний, адже на шляху тебе можуть чекати небезпеки.

Петрик подякував Івану і вирушив далі. Він подолав перший пагорб, коли раптом почув голосний шум. Повернувшись, він побачив великий камінь, який котився прямо на нього. Петрик швидко стрибнув у бік і камінь пролетів повз.

— Ого, як це було страшно, — подумав Петрик. Але він не збирався здаватися.

Подолавши другий пагорб, Петрик зустрів білочку на ім’я Марійка.

— Привіт, Марійко! — сказав Петрик. — Чи не знаєш ти, де знаходиться чарівне дерево?

— Привіт, Петрику! Я чула про нього, — відповіла Марійка. — Воно росте за великим озером. Але будь обережний, бо навколо озера живе злий вовк.

Петрик подякував Марійці й рушив далі. Коли він дійшов до великого озера, він побачив високого й сильного вовка на березі. Петрик злякався, але він згадав слова мами: Сміливість — це не відсутність страху, а вміння діяти всупереч страху.

Зайчик вирішив обійти озеро з іншого боку. Він тихенько йшов уздовж берега, коли раптом помітив на воді човен. Петрик обережно підійшов до човна, сів у нього й почав плисти. Вітер допоміг йому швидко перетнути озеро.

На іншому боці Петрик побачив третій пагорб. Піднявшись на нього, він нарешті побачив чарівне дерево. Його гілки великі та сяяли, як зорі.

— Нарешті я знайшов тебе! — радісно вигукнув Петрик.

Підійшовши до дерева, він прошепотів своє бажання: Я хочу, щоб усі жителі лісу були завжди щасливими й ніколи не знали горя.

Дерево засяяло ще яскравіше, і Петрик відчув теплоту та радість у серці. Він повернувся додому, знаючи, що його бажання здійсниться.

Відтоді Петрик і всі жителі лісу жили в мирі та злагоді, знаючи, що десь у лісі росте чарівне дерево, яке завжди готове допомогти тим, хто має сміливе серце та чисті наміри.

Кінець!