Осінні пригоди лісових друзів

У лісі настала осінь. Дерева вкрилися яскравими жовтими, червоними та помаранчевими листками. Ліс наповнився запахом вогкості та свіжого повітря. Саме час для осінніх розваг!

На галявині біля великого дуба зібралися лісові друзі: білочка Соня, зайчик Стрибко та їжачок Коло. Вони завжди разом вигадували цікаві ігри, і сьогодні був не виняток.

— Що будемо робити сьогодні? — запитала Соня, стрибаючи з гілки на гілку. — Може, будемо збирати листя та робити з нього корони?

— Корони — це добре, але краще давайте пограємо в гру! — запропонував Стрибко, підскакуючи від радощів. — Ми можемо влаштувати змагання: хто швидше збере шишки!

— Я згоден! — підхопив Коло, який щойно приніс зі своєї нори кілька яблук. — А після цього зробимо листяні доріжки і будемо кататися на них, мов на килимах!

Сонце сяяло, і лісові друзі одразу взялися до справи. Стрибко бігав по галявині, збираючи шишки в маленький кошик, а Соня швидко стрибала з дерева на дерево, знаходячи найбільші шишки. Коло ж вирішив зробити щось особливе — він знайшов найбільше листя і почав будувати справжній листяний будиночок для своїх друзів.

— Гей, подивіться на мій будинок! — вигукнув Коло, коли його творіння було майже готове. — Тут можна жити, якщо сховаєшся від вітру.

— Ой, Коло, який ти винахідливий! — захоплено сказала Соня. — Може, після змагання, ми всі будемо відпочивати в твоєму будиночку?

— Обов’язково! — відповів Коло, піднімаючи свої голочки, щоб захопити ще кілька листочків для даху.

Змагання зі збору шишок наближалося до кінця, і друзі зібрали цілий кошик. Всі були щасливі, але тепер прийшов час нової гри. Стрибко запропонував:

— Тепер давайте влаштуємо стрибки на листяних доріжках! Хто стрибне найдовше?

Друзі сміялися, змагалися, каталися на купах листя і робили чудові корони. І коли сонце почало ховатися за обрій, вони всі зібралися в листяному будиночку Коло.

— Це був чудовий день! — тихо сказав Коло, дивлячись на зоряне небо крізь отвори у стелі їхнього будиночка.

— Осінь — чарівна пора! — додала Соня, вмощуючись ближче до друзів.

— І що найкраще, у нас ще багато часу для нових пригод! — завершив Стрибко, позіхаючи.

Засинаючи, друзі знали, що наступного дня їх чекають нові осінні розваги, нові ігри та нові відкриття.