Лисиця й Журавель

Була Лисиця скупердяйка,

Що гіршу й в світі не знайти.

Зате ж була вона хазяйка –

Могла й зварити, і спекти.

Та щоб у гості запросити

Хоч би когось – того нема:

– Аби самій ходити ситій! –

І завжди все поїсть сама.

Одного разу біля річки

Зустрівся з нею Журавель

Та й каже: – Як живеш, Лисичко?

Ось я прибув з чужих земель.

Там все незвичне, все не наше,

І все якесь то несмачне...

А в тебе, кажуть, добра каша, –

То, може, й пригостиш мене?

– Приходь, приходь! – Лисичка каже,

Та ще й всміхається йому,

А мислить: Ось побачиш, враже,

Як добре я тебе прийму!

Смачної каші наварила,

Борщу з сальцем та з часником,

Тоді гарненько стіл накрила

Святковим чистим рушником.

Лисиця хитра, знають люди, –

Недовго думавши, взяла

Та на пласкі великі блюда

І борщ, і кашу розлила.

От гість заходить до оселі.

Вона кладе виделку й ніж

Та й підсува йому тарелю.

– Ну, любий гостю, – каже, – їж!

До столу Журавель сідає,

В тарелю дзьобом – стук та брязь...

Нічого в дзьоб не попадає,

Покуштувати навіть – зась!

Аж тут сама Лисичка наша

Метким та ловким язичком

Злизала вмить з тарелі кашу

І вихлебтала борщ цілком.

Журав підвівся дуже чемно.

– Спасибі, – каже, – за обід!

Тепер приходь і ти до мене,

Я пригощу тебе як слід!

Три дні Журав до річки бігав,

Багато риби наловив,

Дістав десь куховарську книгу

І цілий день читав та вчив.

Та й заходивсь варити юшку:

В казан великий рибку склав,

Налив води, поклав петрушку,

І кропу, й різних інших трав.

Додав туди іце й лист лавровий,

Привезений з чужих земель.

І юшку добру, пречудову

Зварив на славу Журавель.

Зварив та й влив у глек високий

Із довгим горлечком вузьким...

Усе готове. Чути кроки –

Лисиця йде до нього в дім.

– Заходь, заходь, ласкаво просим

Журав назустріч дріботить.

Вона зайшла, крутнула носом:

Як смачно рибкою пахтить!

Вона до глека – надаремно!..

Лисичка й так і сяк стає,

Шибає в ніздрі дух приємний,

А язичок не дістає!

Рудим хвостом крутнула гостя

Та й подалася з хати пріч!

А вдома, плачучи від злості,

В куток забилася на піч.

Покликав Журавель журавок,

І сірих чапель, і лелек, –

Усіх, хто мас змогу й навик

Устромлювати дзьоба в глек.

Всі досхочу понаїдались,

Хвалили юшку залюбки,

І довго там не припинялись

Веселі співи і танки.