Хворий дракон Тобіас

«Апчхи!» пролунало в лісі. Це було таке сильне чхання, що дерева затряслися. «Апчхи!» через мить пролунало ще голосніше. «Апчхи!» прогриміло втретє. Чхання було таке сильне, що білки попадали з дерев. «Що це? Хто це? Що відбувається?» щебетали пташки, збентежено літали над деревами і дивувалися, як чхання трясе весь ліс. Усі звірята думали, звідки це чхання береться. Хто має такий сильний нежить, що це розбудило весь ліс?

Почали пошуки. Білки стрибали по деревах і з висоти досліджували ліс. Пташки злетіли аж на небо і оглядалися на всі боки. Вовки йшли по запаху і намагалися знайти хвору особу. Після деякого пошуку всі зібралися біля великої печери, де жив лісовий дракон Тобіас. Він був добрим другом усіх присутніх. «Тобіасе, гей! Виходь, вилізай зі своєї печери!» кликали звірята свого друга дракона.

«Апчхи!» почулося з печери замість відповіді. Коли дракон не виходив, білочки зайшли за ним до печери. «Тобіасе, чому ти тут у печері? Виходь до нас. Ми всі зібралися, щоб на тебе подивитися. З іншими звірятами ми стоїмо зовні перед печерою. Виходь, будь ласка, з печери,» пояснювали білочки.

«У мене сильний нежить, і я не хочу вас заразити», бурмотів дракон з соплями біля носа. Зрештою, він дозволив себе вмовити і вийшов назовні. Іншим було дуже шкода дракона, коли вони побачили, як він дихає через рот і через повний і червоний ніс. Вони одразу почали думати, як вилікувати дракона.

Спочатку вони принесли ароматні трави. Вони розтерли їх, розчавили і намазали навколо драконового носа. Потім знайшли інші і натерли ними все його тіло. Білки щось придумали: «Дракон не повинен повертатися до печери. Адже там холодно, сиро і волого. Там зовсім не світить сонечко. Він знову швидко застудиться. Ми повинні зробити йому інше лігво. Десь, де його прогріє сонечко і буде свіжий повітря.

Так, так, це точно. Це гарна ідея,” погодилися всі звірята. І так почалася ще одна робота. Не було легко знайти для такої великої тварини підходяще лігво. Але що б звірята не зробили для свого друга? Після довгих пошуків пташки знайшли правильне місце. Ведмеді за допомогою своєї великої сили гарно вистелили лігво листям і мохом. Білки привели дракона Тобіаса до нової постільки і регулярно приносили йому трави для одужання.

Минув якийсь час, і лісом вже не розносилося жодне чхання. Дракон Тобіас повністю одужав. І все це завдяки своїм друзям. Приємно, коли друзі так гарно піклуються один про одного. І оскільки їм це вдалося на відмінно, дракон в обмін охороняв і захищав ліс від будь-якої небезпеки.