Кари єгипетські

Від того пам’ятного дня, коли Мойсей у пориві гніву вбив єгиптянина, минуло сорок років. У Єгипті вже правив інший фараон, при його дворі служило нове покоління урядовців. Можна було подумати, що вчинок Мойсея стерся з людської пам’яті й колишньому вигнанцеві більше нічого не загрожує. Та хто впізнав би в бородатому чужинцеві в грубому довгому плащі з пастушим посохом у руці того вишуканого юнака, прийомного сина царівни, про якого колись так багато говорили?

Сміливо увійшов Божий обранець разом зі своїм братом до фараона і сказав йому: «Так говорить Господь, Бог Ізраїля: відпусти народ Мій, щоб він учинив Мені свято в пустелі». Але єгипетський володар відкинув прохання Мойсея і різко відповів: «Хто такий Господь, щоб я слухався голосу Його і відпустив Ізраїля? Я не знаю Господа і не відпущу». З цими словами фараон вигнав прохачів, а своїм урядовцям наказав ще більше обтяжити євреїв працею, бо, мовляв, від безділля в них з’являються такі думки.

Як покарання він звелів ізраїльтянам не лише виконувати встановлену норму виготовлення цегли, а й самим добувати солому для її виробництва. Це вимагало додаткового часу, бо соломи в Єгипті було небагато, і її доводилося шукати по всій країні. Якщо ж хтось не встигав виконати норму, на нього чекала сувора кара. Засмучені таким становищем, ізраїльтяни дорікали Мойсеєві, що його заступництво перед фараоном принесло більше шкоди, ніж користі.

Тоді Мойсей і Аарон за Божим велінням знову прийшли до фараона. Щоб довести, що вони справді посланці Божі, Аарон кинув на підлогу свій жезл, і той відразу став змієм. Але фараон лише посміхнувся, наказав покликати своїх чаклунів, і ті зробили те саме. Його не вразило навіть те, що змій Аарона пожер зміїв єгипетських волхвів. Серце фараона закам’яніло, і він звелів вигнати братів із палацу.

Фараон скорився лише тоді, коли Мойсей за Божим повелінням навів на Єгипет десять кар: спершу вода Нілу стала кров’ю, потім у страшній кількості розмножилися жаби, мошки й мухи, далі прийшов мор на худобу, тіла людей укрилися болючими виразками, сильний град знищив урожай, а те, що залишилося, пожерла сарана, після чого три дні всю країну огортала темрява. Ці кари вражали лише ті місця, де жили єгиптяни, а землі Гесем вони не торкалися. Кожна кара починалася й закінчувалася за словом Мойсея. Єгипетські чарівники намагалися повторити ці чуда, але вже під час третьої кари самі визнали перед фараоном, що в діях Мойсея видно руку Божу. Кожна нова кара наводила жах на фараона, і він погоджувався відпустити ізраїльтян, але незабаром знову відмовлявся від своїх слів.

Тоді Господь навів на Єгипет останню, найстрашнішу кару — загибель усіх первістків, після якої фараон дозволив євреям піти в пустелю, щоб принести жертву своєму Богові.