Гуси – лебеді

Була на світі дівчинка

і братік Івасьок.

Пішла гуляти дівчинка

із братіком в лісок.

Поклала спати братіка

під кущик на траві

й пішла збирати ягоди

та квіти лісові.

Летіли гуси-лебеді,

схопили Іваська

та й понесли на крилечках

далеко від ліска.

Аж тут прибігла дівчинка,

побачила гусей.

Вони крильми заплескали

і зникли вже з очей.

Біжить за ними дівчинка,

а їх ніде нема!

Лиш на горбочку пічечка

стоїть собі сама.

– Ой пічечко ріднесенька,

мені допоможи!

Де ділись гуси-лебеді,

як знаєш – розкажи!

– Поїж моїх перепічок,

тоді я розповім!

– Та ні, у мого батечка

я й млинчиків не їм!

Побігла далі дівчинка, –

нікого навкруги!

Тече молочна річечка,

кисільні береги.

– Ой річечко ріднесенька,

мені допоможи!

Де ділись гуси-лебеді,

як знаєш – розкажи!

– Поїж мого киселику,

тоді я розповім!

– Та ні, у мого батечка

і меду я не їм!

Побігла далі дівчинка, –

попереду лісок.

Стоїть зелена яблуня,

біленький поясок.

– Ой яблунько ріднесенька,

мені допоможи!

Де ділись гуси-лебеді,

як знаєш – розкажи!

– Поїж кисленьких яблучок,

тоді я розповім!

– Та ні, у мого батечка

й солодких я не їм!

Побігла далі дівчинка,

побачила ставок.

Вода – неначе дзеркало,

на березі – пісок.

Сидить Івасик, грається

на березі в піску.

А білі гуси-лебеді

купаються в ставку.

Підкралась тихо дівчинка

до того бережка.

Схопила вмить Івасика

та й ходу від ставка!

А гуси це побачили,

зібрались у загін,

летять, тріпочуть крилами

за нею навздогін.

Біжить щодуху дівчинка

і бачить – у ліску

стоїть та сама яблуня

у білім пояску.

– Ой яблунько ріднесенька,

рятуй мене, рятуй!

– А ти кисленьких яблучок

спочатку покуштуй!

Вона вкусила яблучко, –

яке ж воно смачне!

Її й сховала яблуня

під гіллячко рясне.

Побігла далі дівчинка,

та ще далека путь!

І знову гуси-лебеді летять,

не відстають.

От-от впіймають дівчинку

дзьобаті вороги!

Аж ось – та сама річечка,

кисільні береги.

– Ой річечко ріднесенька,

рятуй мене, рятуй!

– А ти мого киселику

спочатку покуштуй!

Вона мерщій киселику

ковтнула з молочком, –

її й сховала річечка

під самим бережком.

Побігла знов, а лебеді

летять, не відстають.

От-от накриють крилами,

дзьобами заклюють!

Ну, хто ж врятує дівчинку,

від лиха захистить?

Аж ось та сама пічечка

край стежечки стоїть.

– Ой пічечко ріднесенька,

рятуй мене, рятуй!

– А ти моїх перепічок

спочатку покуштуй!

Тут дівчинці й перепічки

здались такі смачні!

Її й сховала пічечка

на теплім черені.

Як вискочила з пічечки,

а гуси – знов услід.

а вже прибігла дівчинка

додому, до воріт!

Тут бачать гуси-лебеді,

що вечір вже настав,

та з тим і повернулися

на свій далекий став.

А дівчинка із братіком

спокійно стали жить,

лихих – остерігатися,

а з добрими – дружить.

* * *

Котилось спіле яблучко

з-під яблуні в ліску,

котилася перепічка

із пічки на горбку,

та ще молочна річечка

в киселику текла

і цю хорошу казочку

мені розповіла.