Бики та Скрипучі Колеса. Чия робота важливіша?

Жили собі на великому полі два молоді бики — Степан і Дмитрик. Вони дружили з самого дитинства, працювали разом, тягнули важкі вози, орали землю для свого господаря і завжди допомагали одне одному. Але одного дня їм трапилася незвичайна пригода.

Одного сонячного ранку господар запряг їх у важкий віз, повний сіном. Віз був старий, і колеса його постійно скрипіли. Як тільки бики зрушили віз із місця, колеса почали голосно стогнати:

— Ой, як важко нам котитися! — стогнало переднє колесо.

— Ох, наші дні полічені, не витримаємо такого навантаження! — скрипіло заднє.

Степан, який завжди був терплячим, продовжував тягнути віз мовчки, але Дмитрик не витримав і сердито озвався:

— Оце так! Вони ж тільки крутяться, а ми все тягнемо! Та якби не ми, віз взагалі б не зрушив з місця!

Степан мудро відповів:

— Спокійно, друже. Нехай скриплять. Їхні скарги не роблять їх роботу важчою, а ми з тобою повинні виконати свою.

Але Дмитрик продовжував бурчати, обурюючись через скрипучі колеса.

Нарешті господар зупинився біля річки, щоб відпочити і напоїти своїх биків. Поки вони пили воду, господар оглядав віз і поправляв колеса, щоб ті менше скрипіли. Бики трохи заспокоїлися, але Дмитрик все ще сердито ворушив хвостом.

Тоді Степан підвів голову і тихо сказав:

— Чуєш, Дмитрику, не завжди ті, хто галасує, виконують найбільшу роботу. Колеса скаржаться, бо не розуміють, що саме ми робимо найважливіше. Тому не зважай на їхній шум. Кожен має свою роль у житті.

Дмитрик задумався і зрозумів мудрість слів свого друга. З того часу він більше не звертав уваги на скрипучі колеса і продовжував працювати зі спокоєм у серці.

Кінець!

Мораль казки:

Ті, хто найбільше скаржаться, не завжди виконують найбільшу роботу. Важливо розуміти свою роль і не зважати на зайвий шум.

За основу цієї казки взята байка Езопа Бики і Колеса, адаптована для дітей із українськими персонажами та повчальною мораллю.