Біблейна історія: Пастушок Давид

Одного вечора Симон і Сара прийшли в гості до дідуся. Дідусь подарував їм дерев’яний іграшковий меч.

- Тепер ми справжні воїни! - радісно вигукнув Симон.

Дідусь усміхнувся.

- Я знаю одного героя, у якого навіть не було меча, - сказав він.

Діти здивовано сіли поруч.

- Його звали Давид. Він був молодим пастушком і доглядав овець у полі.

Щодня Давид водив овець на зелені луки, шукав для них воду і захищав від небезпеки. У нього була лише праща - мотузка для метання камінців.

Одного разу на отару напав лев. Вівці злякано розбіглися.

Але Давид не втік.

- Бог допоможе мені, - сміливо сказав він.

Бог дав Давиду силу, і хлопець урятував овець.

Іншого разу прийшов великий ведмідь. Давид знову довірився Богові й захистив своїх овець.

Сара уважно слухала.

- Йому не було страшно? - запитала вона.

- Мабуть, було, - відповів дідусь. - Але Давид знав, що Бог завжди поруч.

Минув час. Одного дня величезний воїн Голіаф почав лякати Божий народ. Усі боялися його, бо він був дуже сильним.

Та Давид сказав:

- Бог сильніший за будь-кого.

Він узяв свою пращу, маленький камінчик і сміливо вийшов назустріч Голіафу.

Бог допоміг Давиду перемогти велетня, хоча хлопець був зовсім юним.

Симон широко усміхнувся.

- Давид був справжнім героєм!

- Так, - сказав дідусь. - Але його сила була не в мечі. Його сила була у вірі в Бога.

Того вечора Сара задумливо сказала:

- Значить, ми теж можемо бути сміливими, якщо довіряємо Богові.

- Саме так, - відповів дідусь. - Бог завжди поруч і допомагає нам робити правильні вчинки.

Чого навчає ця історія?

Давид довіряв Богові навіть у небезпечних ситуаціях. Бог давав йому сміливість і силу чинити правильно.

Головна думка:

Коли ми довіряємо Богові, ми можемо бути сміливими й сильними, навіть якщо здаємося маленькими та слабкими.