Артемко і Літнє Сонечко: Як не згоріти влітку

Артемко дуже любив літо. Щодня він вибігав у двір, грався з друзями, бігав босоніж по траві й навіть бризкався з татом у надувному басейні. Але одного разу він так захопився, що забув про одне важливе правило…

Цього дня було особливо спекотно. Небо — чисте-чистісіньке, ні хмаринки. Артемко стрибав у воду і плескався так весело, що не помітив, як минуло кілька годин.

— Ой! — вигукнув він, коли зліз із басейну. — Щось щипає плечі!

Його шкіра стала червоною, як стиглий помідор.

— Артемчику! — сказала мама, побачивши його. — Ти ж забув про крем від Сонця! І капелюха не вдягнув. Пам’ятаєш, що ми говорили?

Артемко сумно опустив голову.

Увечері, коли біль трохи вщух, він ліг у ліжко, і йому наснився дивний сон…

— Привіт, Артемку! — пролунав голос. — Я — Літнє Сонечко! Пам’ятаєш мене?

Перед ним стояло усміхнене жовтогаряче Сонце, але трохи сумне.

— Я не хочу робити людям боляче, — мовило воно. — Але мої промені влітку дуже сильні. І якщо ти не ховаєшся під парасолькою чи деревом, не вдягаєш капелюха або не мажешся кремом — я можу тебе обпекти.

— Я думав, ти просто грієш… — прошепотів Артемко.

— Я грію! І дуже люблю дітей. Але я — потужне світило! У мене є брати — ультрафіолетові промені. Вони невидимі, але можуть обпалити шкіру. Та від них можна захиститися.

— Як?

— Сонцезахисним кремом! Він створює щит. Як у справжнього лицаря! А ще — капелюх або панамка. І ховатися в тінь, коли я в зеніті — опівдні.

— Я все зрозумів… — сказав Артемко. — Ти не злий. Просто з тобою треба дружити правильно.

— Саме так! — усміхнулося Сонечко і зникло.

На ранок Артемко прокинувся і, перше що зробив — намазався кремом і вдягнув панаму.

— Мам, сьогодні я вже знаю, як бути друзями із Сонцем, — сказав він весело. — Я готовий гратися безпечно!

Тепер Артемко завжди пам’ятає: перед тим як йти на сонце — треба вдягнути панаму, намазатися кремом і брати пляжну парасолю. Сонце може бути добрим другом, якщо не забувати про безпечні правила. А крем — це як чарівна броня, що захищає шкіру від опіків. Любити літо — це також вміти себе оберігати.

Ось і казочці кінець, а хто слухав — молодець!