Калиточка

Був собі чоловік та жінка, і була у них пара волів, а у їх сусіди – віз. Ото як прийде неділя або свято, то хто-небудь бере волів і воза та й їде чи до церкви, чи у гості, а на другу неділю – другий, та так і поділялись. От жінка того чоловіка, чиї воли, раз йому і каже:

– Поведи воли та продай, справимо собі коня та повозку, будемо самі до церкви та до родичів їздити. Та ще, бач, сусіда свого воза не годує, а нам волів треба годувати.

Чоловік налигав воли і повів. Веде дорогою, аж ось доганяє його чоловік конем.

– Здоров!

– Здоров!

– А куди це воли ведеш?

– Продавать.

– Поміняй мені за коня.

– Давай.

Виміняв коня, сів верхи та й їде. Від'їхав недалеко і зустрічає чоловіка, що жене корову:

– Здоров!

– Здоров!

– А куди це ти їдеш?

– Коня продавать.

– Поміняй мені на корову.

– Давай!

Поміняв і веде дорогою, аж на полі пасуться свині та вівці. Зговорився він, виміняв корову на свиню, а потім на вівцю і поспішає додому. Овечка гарна, аж де не візьмись розлилась велика ріка, а на ній видимо-невидимо гусей. Підійшов він ближче, розбалакався з людьми, виміняв вівцю на гуску, та й пішов понад річкою, і зайшов у село. Аж стрічає жінку, а та:

– Здоров!

– Здорова!

– А поміняй мені на півня гуску!

– Давай!

Помінялись. Іде далі, аж ось доганяє його чоловік:

– На продаж?

– Еге!

– А поміняй мені на калиточку.

– Давай!

Виміняв за півня калиточку й поспішає додому. Аж тут тобі річка розлилась. На березі стоїть перевіз, плату беруть, а в нього ж ні копієчки.

– А перевезете мене? Дам калиточку.

– Сідай!

Переїхав на другий берег.

А там та стояла валка чумаків. Як розпитали ж вони його, за що він виміняв калиточку, сміються з нього.

– Що тобі,– кажуть,– жінка за це зробить?

– Аж нічого! Скаже, слава богу, що хоч сам живий вернувся.

Та й побились об заклад. Коли скаже жінка так, то чумаки оддадуть йому дванадцять маж хури із батіжками. Зараз одібрали одного з себе і послали його до баби. От той приходить.

– Здорові!

– Здоров!

– А ти не чула про свого старого?

– Ні, не чула.

– Він воли на коня проміняв.

– От добре, возик недорого стоїть, як-небудь зберемось.

– Та й коня проміняв на корову.

– Це ще й краще, буде у нас молоко.

– Та й корову проміняв на свиню, – І то добре, будуть у нас поросятка, а то чи заговляти, чи розговляться – все треба купити.

– Та й свиню проміняв на вівцю.

– І це добре, будуть ягнятка та вовночка, буде що у мене у спасівку прясти.

– Та й вівцю проміняв на гуску.

– І це добре, будут у нас крашаночки та пір'я.

– Та й гуску проміняв на півня.

– О, це і ще краще, півень раненько співатиме та нас до роботи будитиме.

– Та й півня проміняв на калиточку.

– І це добре, будемо, де хто заробить – чи він, чи я, в калиточку складати.

– Та він і калиточку за перевіз віддав.

– Ну що ж, слава богу, що хоч сам живий вернувся.

Так тим чумакам нічого робити, віддали йому дванадцятеро маж.